Подія | 04 січня 2022

4 січня – День визволення Білої Церкви від німецько-фашистських загарбників

4 січня – День визволення Білої Церкви від німецько-фашистських загарбників
Бої за визволення міста були впертими та жорстокими. 24 грудня 1943 р. почалася Житомирсько-Бердичівська наступальна операція військ 1-го Українського фронту, яка тривала до 14 січня 1944 року. В ході цієї операції планувалося визволити Білу Церкву.
 
Командувач 1-м Українським фронтом М.Ф. Ватутін підпорядкував собі 40-ї армії 5-й гвардійський танковий корпус А.Г.Кравченко і направив його форсованим маршем з правого крила фронту в м. Сквира і далі в напрямку Звенигородки. Удар танкового корпусу сприяв різкому збільшенню темпів просування 40-ї армії і 27-ї армій, яка діяла лівіше.
 
З 1 грудня 1943 року 78 та 360 полки 74 стрілецької дивізії та підрозділи І-ї окремої Чехословацької бригади переправились через р. Рось біля села Чмирівка і перерізали шосе Біла Церква – Умань, зайняли с. Шкарівку. Намагаючись повернути важливі комунікації німці провели ряд контратак в районі 2 висоти 208,4 та с. Шкарівка, які декілька разів переходили із рук в руки. Наші частини вимушені були зайняти кругову оборону. Чудеса стійкості і героїзму проявили лейтенанти 78 стрілецького полку, 74 стрілецької дивізії – командир мінометної роти Дмитро Михайлович Бердов, та командир роти зв’язку Андрій Ігнатович Сірко. Вони обидва були удостоєні звання Героя Радянського Союзу (посмертно).
 
На допомогу 74 стрілецької дивізії були незабаром перекинуті війська 42 Гвардійської дивізії під ком. Генерал-майора Ф.А. Боброва та артилерійський окремий батальйон під ком. майора С.Я. Лисенка, які вибили ворога із села Шкарівка та висоти 208,4. Одночасно наші війська енергійно атакували німецькі позиції на підступах до міста. Німці боролись за кожний квадратний метр території. Гітлерівці ввели в бій всі свої резерви, які знаходились в Білій Церкві, окремі вулиці переходили із рук в руки. Особливо жорстокі бої велись на північному заході в районах січневого прориву, залізничного вокзалу, МТС, на висоті 208, 4.
 
В ніч з 3 на 4 січня наші частини зуміли прорвати оборону Білої Церкви. В цей же час частини 74, 232, 340 дивізії та першої окремої Чехословацької бригади почали штурм міста і до 6 годин ранку 4 січня місто було повністю визволено від німецько-фашистських загарбників.
 
Першим в місто з боку Горбатого моста ввірвався танк Костянтина Турчанінова. Під час бою був тяжко поранений і знаходився на лікуванні в білоцерківському госпіталі, де помер від тяжких ран. Турчанінова похований в нашому місті. Одна з вулиць сьогодні носить його ім’я .
 
Мужніми воїнами проявили себе і чехословацькі бійці. Сміливо діяла рота автоматників під командуванням Героя Радянського Союзу Антоніна Сохора.
 
Під час визволення нашого міста загинуло 1800 радянських солдатів і офіцерів, 89 солдат Чехословацької Бригади.
Військам які брали участь в боях за визволення Білої Церкви наказом Верховного головнокомандуванням від 4 січня 1944 року було оголошена подяка і в Москві даний салют 12-ма артилерійськими залпами з 124 гармат.
 
7 частинами і з’єднаннями, які особливо відмітились в боях було присвоєно звання «Білоцерківських».
 
Ряд військових частин були нагороджені орденами Червоного Прапора, а Перша окрема чехословацька бригада – Орденом Богдана Хмельницького І-го ступеню. Визволення Білої Церкви від німецько-фашистських загарбників мало величезне значення для подальшого розгортання наступу радянських військ на всій Правобережній Україні.
 
Загиблих за наше місто поховали та перепоховали з інших куточків мікрорайонів на території Меморіального комплексу парк Слави.
 
Вшановуючи пам’ять про подвиги героїчних визволителів міста над Россю і про мільйони людей, які загинули у роки Другої світової війни, схилимо голови у хвилині мовчання, а також покладемо живі квіти до Вічного вогню.
 
Вони у битві чесно полягли,
А іншого – ні вибору, ні змоги.
Вони загинули. Але перемогли,
Бо віддали життя для Перемоги!
Попередня подія Наступна подія