Подія | 15 січня 2023

Іван Васильович Чайка – людина з великої літери

Іван Васильович Чайка – людина з великої літери
Іван Васильович Чайка – людина з великої літери. Сила духу, мужність, хоробрість, відважність, стійкість та незламність характеру – всі ці риси були притаманні учаснику Другої світової війни, остарбайтеру, жертві нацистських переслідувань, члену наукової спілки «Знання», ліквідатору наслідків Чорнобильської катастрофи, підполковнику у відставці, заслуженому медичному працівнику та почесному громадянину Білої Церкви. Його життєвий шлях був відзначений у документальній кінострічці «Я хочу розповісти Вам».
 
Народився 15 січня 1925 року в селі Блощинці на Білоцерківщині у родині колгоспника. У жовтні 1932 року родину розкуркулили, усі поїхали в Самару в Росію, де проживала на той час батькова старша сестра. Та через день її чоловік вигнав сім’ю, не захотів годувати «куркулів». На окраїні села батько викопав яму, зробив примітивний дах, поставив драбину і в таких умовах сім’я залишилась зимувати. Навесні родина Івана Васильовича повернулась у рідне село.
 
22 червня 1941 року почалася радянсько-німецька війна, батько Івана Васильовича пішов на фронт, а його самого відправили на роботу до Німеччини. Він працював вантажником на залізниці у місті Бассум, за 60 кілометрів від Бремена. Однієї ночі почалась повітряна тривога, місто бомбили американські та англійські літаки й юному Івану вдалося втекти. Його схопили на німецько-бельгійсьму кордоні і відправили у бельгійське місто Тамін у табір для військовополонених, де він входив у групу «смертників», які викопували із землі нерозірвані бомби. У травні 1944 року йому знову вдалося втекти й Іван Васильович приєднався до бельгійських партизан. Він жив у місті Фалізоль у пекаря Жосефа Дербуєра, де знаходився один із штабів партизан, командиром партизанського загону був Борис Божко. Йому виготовили паспорт на ім’я Олександра Островського, польського емігранта. Під час своєї партизанської діяльності брав участь у різних диверсійних операціях проти фашистських окупантів. Після закінчення війни Івану Васильовичу пропонували залишитися в Бельгії, обіцяли квартиру, продовження навчання та роботу, але він відмовився.
 
У 1945 року втупив до Білоцерківського медичного училища на фельдшера, закінчив навчання у 1948 році.
 
З 1961 по 1978 рік працював на Білоцерківській міській станції швидкої допомоги. Також працював позаштатним кореспондентом міської газети «Ленінський шлях» протягом 1961-1993 років. Член наукової спілки «Знання». З 1978 по 1993 в званні капітана медичної служби він був прийнятий на службу до Органів Внутрішніх Справ. Ще 20 років Іван Васильович віддав службі в міліції на посаді начальника медвитверезника Білоцерківського управління міліції. а також був редактором міської сатиричної газети-вітрини «Пияцтву – бій». Також, довелося Івану Васильовичу попрацювати і в Чорнобильській зоні. У 1993 році пішов на пенсію, військове звання – полковник у відставці. Багато років співав у хорі, двічі був лауреатом республіканського конкурсу художньої самодіяльності (1977, 1985 рр.), один раз – всесоюзного. Також Іван Васильович є членом «Золотого фонду Білої Церкви» з 10.09.2015 року. Відзначений нагрудним знаком Міського голови «За заслуги перед містом».
 
За допомогу людям, відданості справі і високий професіоналізм, Іван Васильович Чайка отримав звання Заслуженого медичного працівника, за що його ім’я занесено до книг «Історія медицини» та «Минуле і сучасне медицини Білої Церкви».
 
2022 рік – став трагічною сторінкою в історії України і її народу. Це рік страшних та непопраних втрат. Так, 20 березня 2022 року, на 98 році життя, перестало битися серце Івана Васильовича Чайки. Пішла з життя шанована людина, останній учасник партизанського руху і підпілля Другої світової війни в Білій Церкві. Він назавжди залишить про себе добру згадку в серцях білоцерківців. Вічна шана та пам’ять!
Попередня подія Наступна подія