15 лютого КЗ КОР «Білоцерківський краєзнавчий музей» презентував тематичну виставку «Нетлінна спадщина нашого народу» з фондів музею, яка знайомить відвідувачів з традиційним зимовим одягом Київщини та предметами побуту, що оточували людей у зимовий час. Народний одяг – яскраве та самобутнє культурне явище українського народу. Формувалося воно протягом тривалого часу і елементи одягу зберігаються до наших днів – кожухи, свити, пояси, чоботи, хустки, очіпки та ін.. Багатьом експонатам вже понад сто років.
Зимовий одяг має особливе значення в житті українців, він виготовлявся довго та тривалий час служив своїм власникам. Найбільш типовим та поширеним зимовим одягом є свита, яку традиційно носили чоловіки, жінки, діти та старі люди. Свита вважається одним із давніх елементів українського одягу, відомого за часів Русі. Розмаїття крою народної свити дуже велике. Деякі зразки таких свит представлені на виставці, особлива увага приділялася крою та пошиттю жіночої свити із елементами прикрас – вуса, ряси та зборки.
Кожух дуже шанували наші пращури, який захищав від холоду у багатьох ситуаціях. Як шилися кожухи, з якого матеріалу, які майстри були задіяні у виготовлені такого одягу – це один із головних напрямків знайомства із виставковими зразками кожухів. На «добрий кожух» витрачалося до шести овечих шкур.
У виготовленні зимового одягу перевагу надавали майстрам. Кожухи виготовляли – кушніри, а шкіряне взуття - виготовляли чоботарі та шевці. Зимове взуття із шкіри цінувалося, до нього ставилися бережливо. Найбільш поширені в побуті чоботи та черевики. Взуття переважно купували на ярмарках.
Головні убори – зимовий період неможливий без них. Чоловічі шапки виготовлялись переважно із смушкового хутра, для жінок - це були декілька різновидів хусток та очіпків. З жіночими головними уборами пов'язаний вислів «засвіти волосся».
Взимку святкується багато народних свят, але є час для повсякденних справ. Жінки у зимовий час пряли, вишивали, ткали, а головним заняттям чоловіків у цей період було ложкарство, теслярство, видовбування та інша робота.
Загальною характеристикою зимового українського одягу є його функціональність та декоративна мальовничість, яка відбиває високий рівень духовної культури, створення різноманітних форм та володіння багатьма видами і техніками спорядження та оздоблення.
Символічно на виставці представлена зустріч зими та весни, яка відбувається під час останнього Великого Свята зимового циклу – Стрітення Господнього, яке припадає на 15 лютого.
Виставка триватиме до кінця березня.