Відзнака «OST» – рядки з минулого

Відзнака «OST» – рядки з минулого

«Доброго дня дорогі рідні: Мама, Тато, сестра Аня і брат Володя та його сім’я», – так починався лист Олени Батуревич, мешканки Білої Церкви, який вона направила з Німеччини 27 вересня 1943 року своїм рідним. Тоді він не дійшов до адресата. Його, як і решту листів наших земляків, ймовірно перехопили війська Червоної армії, які в той час вели бої за Дніпро.

Листи потрапили до НКВС, а згодом їх передали до Державного архіву Київської області. Там їх виявив історик-краєзнавець, старший науковий співробітник Білоцерківського краєзнавчого музею Сергій Бурлака.

Важко передати всю гаму відчуттів, коли перечитуєш ці листи. Більшість із них проникнуті тугою за рідним домом, надією на повернення. Одразу після їх виявлення у працівників музею зародилися думка, - знайти відправників, чи їх нащадків, і таким чином з’єднати ланцюжки розірваної історії.

І ось в музеї 6 липня 2018 року відбулась зустріч з сином пані Олени – Віктором Никоненко та її племінником Вадимом Батуревичем. Вони розповіли, що її забрали до Німеччини в шістнадцятирічному віці разом з іншими білоцерківцями під час облави. Спочатку працювала перебуваючи в таборі, потім відправили на роботу до бауера. Звільняли американці, так як це була територія в зоні їх наступу. Після передачі представникам радянського військового командування, пройшла перевірку у фільтраційному таборі. Повернувшись на батьківщину, остарбайтери ще довго залишалися під підозрою, змушені були щомісяця відмічатися у відділках міліції. Померла в 2005 році, у неї залишився син, двоє внуків, та двоє правнуків.

На завершення зустрічі директор краєзнавчого музею Людмила Діденко передала копію листа сім’ї, який був написаний майже 75 років тому.