25 квітня 2021

26 квітня – День Чорнобильської трагедії і Міжнародний день пам’яті жертв радіаційних аварій та катастроф

26 квітня – День Чорнобильської трагедії і Міжнародний день пам’яті жертв радіаційних аварій та катастроф

       26 квітня 2021 р. ми вшановуємо 35-ту річницю  найбільшої техногенної катастрофи у світі – аварії на Чорнобильській АЕС. Минає час, та не забуваються події весни 1986 року.  

       Україна пережила страшну трагедію, велика шана тим людям, які у той важкий час долучилися до ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Вони добросовісно виконали свій обов’язок та зупинили поширення невидимого і підступного ворога усього живого – радіації. Вони зробили це заради нас, а ми не маємо права забути про це.

       У КЗ КОР «Білоцерківський краєзнавчий музей» з року в рік проводяться заходи в пам'ять про ці події – уроки-реквієми, тематичні  та інтерактивні екскурсії. Другий рік поспіль, через пандемію,  заходи можливі лише у он-лайн форматі. Цьогоріч ми підготували два он-лайн проекти. Це тематична  он-лайн екскурсія  «Чорнобиль біль і пам'ять» та тематична художня виставка із ново надходжень до фондів музею  робіт художника-графіка, ліквідатора аварії на Чорнобильській АЕС Анікіна Іллі Йосиповича, які були подаровані музею меценатом, колекціонером і нашим гарним другом Васильєвим Василем Васильовичем.

       Анікін Ілля Йосипович - художник-графік, ліквідатор аварії на Чорнобильській АЕС, член НСХУ з 1978 року. Народився 16 серпня 1934 року у місті   Бєлорєченську, Краснодарського краю (РФ). Закінчив  Український  поліграфічний  інститут у  Львові 1970 року (керівник групи М. Іванов). У 1966–67 роках працював на Київському виробничо-рекламному комбінаті «Укропторгреклама»; у 1968–71 роках – художником-редактором у видавництві «Техніка». Від 1971 року бере участь у всесоюзних, республіканських та обласних виставках.

       Твори: «Дніпровські велетні» (1974); «Степові кораблі», «Початок будівництва», «Там, де сталь кують» (усі – 1977); «Трудові будні», «На кордоні», «Не пройшов», «Ширше коло» (усі – 1978), «Біль чорнобильський» (2001).

       Біль Чорнобиля відгукнувся у серці кожного жителя нашої країни, назавжди залишаючи в пам’яті народній подвиг ліквідаторів. Чорнобиль – не лише велика трагедія, а й символ безмежної мужності багатьох тисяч наших земляків. Колектив КЗ КОР «Білоцерківський краєзнавчий музей» згадує учасників ліквідації наслідків Чорнобильської аварії, висловлює Вам глибоку пошану і вдячність. Запрошуємо до перегляду онлайн екскурсії «Чорнобиль біль і пам'ять».

15 березня 2021

У КЗ КОР «Білоцерківський краєзнавчий музей» вперше відбулося театралізоване дійство “Колодія величаймо – весну зустрічаймо!”

У КЗ КОР «Білоцерківський краєзнавчий музей» вперше відбулося театралізоване дійство “Колодія величаймо – весну зустрічаймо!”
        13 березня 2021 р. у КЗ КОР «Білоцерківський краєзнавчий музей» вперше відбулося театралізоване дійство “Колодія величаймо – весну зустрічаймо!” Це неповторне, веселе, колоритне свято, сповнене народних ритуалів та обрядів підготовлено та проведено співробітниками музею.
 
        Українське свято Колодій (Масниця) припадає на останній тиждень перед Великим постом. У 2021 році Колодій триває з 8 березня по 14 березня. Інші, менш поширені його назви: Сиропуст, Пущення, Масниця або ж “Бабський тиждень”. Колодій – давньоукраїнський Бог шлюбу, любові, примирення та людської злагоди.
 
        Головним обрядом Масниці були «колодки». Сонячна ознака Колодія, яка слугувала символом продовження роду. В Україні віддавна існували дві колодки: колодка одружених (переважно, жіноча) і колодка молодіжна (переважно, дівоча). Обидві колодки відрізнялися як своїм завданням, так і характером. Жіночу колодку “тягали”, “волочили”, молодіжну колодку “чіпляли”, “в’язали”.
 
        Дівчата свої «колодки» виготовляли з атласу, кольорових ниток, у вигляді прикраси, квітки або стрічки і пов’язували на ліву руку поближче до серденька. Парубки повинні були платити дівчатам викуп за колодку грішми або подарунками: намистом, стрічками, шовковою хусткою. У подяку за це кожна дівчина вишивала хусточку, оздоблюючи її квітками та ініціалами свого обранця, та дарувала йому на Великдень.
 
        Заміжні жінки свої колодки робили з поліна або великої колоди, яку прив’язували «старим парубкам» до ноги і змушували їх тягнути, як покарання за те, що не одружилися. А позбутися такої колоди можна було лише відкупившись грошима подарунками або могоричем. Так громада одружених людей карала «старих парубків» за небажання женитися.
 
        На Київщині та Житомирщині влаштовували сценічне дійство, у якому брали участь тільки жінки. За тиждень колодка проходила різні стадії - від свого символічного народження і до смерті.
 
        Вареники — головна страва Колодія. Зазвичай їх готували з сиром і обов’язково щедро змащували вершковим маслом. Звичай приготування вареників існував ще за часів Трипільської культури, задовго нав’язаних у радянські часи млинців. Вареники символізували молодий місяц ь, який у свою чергу був символом жіночої енергії. Окрім вареників готували інші страви на основі молочних продуктів: сирники, сирні баби, локшину та галушки також варили на молоці.
 
        В цей тиждень, до Великого посту, всі намагались помиритись. Пробачити старі образи та попросити пробачення у інших, тому Колодія часто називають святом “примирення”, а останній та найважливіший день Колодія – «прощена неділя».
 
        Гості які завітали на свято відчули справжній дух « Колодія», дізналися про давно втрачену суть і значення свята, де прив'язування «колодки» були ключовими розважально-обрядовими дійствами, скуштували традиційні страви за давніми рецептами та придбали сувенірні колодки.
 
        Стародавні українські веснянки лунали у виконанні музейного ансамблю «Струни серця».