17 січня 2020

У Білоцерківському краєзнавчому музеї пройшли чергові краєзнавчі читання

У Білоцерківському краєзнавчому музеї пройшли чергові краєзнавчі читання
Тим, хто по-справжньому цікавиться історією Білоцерківського краю, кожна чергова зустріч на краєзнавчих читаннях ім. о. Петра Лебединцева відкриває одну з надзвичайно цікавих сторінок історії з життя Білої Церкви та прилеглих населених пунктів. Так, 16 січня 2020 р. у приміщенні Білоцерківського краєзнавчого музею пройшли чергові ХLIХ (49) краєзнавчі читання, на яких учасники зустрічі: історики, краєзнавці, традиційно оприлюднили багато цікавих тем. Із доповідями виступили:
 
Володимир Павлюченко, краєзнавець, старший науковий співробітник відділу природи та археології Білоцерківського краєзнавчого музею
Княжі булли XI ст. з сіл Буки та Чмирівка
 
Олексій Стародуб, старший науковий співробітник Білоцерківського краєзнавчого музею, провідний редактор Білоцерківської міської ЦБС.
Розселення християн-сектантів у Білоцерківському повіті в 1920–1921 рр.
 
Євген Чернецькийкандидат історичних наук, завідуючий відділом інформаційно-краєзнавчої роботи Білоцерківської міської ЦБС, старший науковий співробітник Білоцерківського краєзнавчого музею
Епізод 1798 р. у конфлікті щодо межі між Білою Церквою та Шкарівкою
 
Олександр Мартиненко, історик, краєзнавець
Таємниця головного навчального корпусу БНАУ (до 80-ї річниці споруди)
 
Сергій Бурлака, кандидат історичних наук, доцент правознавства Білоцерківського інституту економіки та розвитку ВМУРЛ «Україна», старший науковий співробітник Білоцерківського краєзнавчого музею.
Маргарита Коротун, учениця 11 класу Білоцерківського навчально-виховного об’єднання «Ліцей – МАН»
Спогади остарбайтера В. Г. Шелеста, мешканця с. Бикова Гребля
 
Анатолій Бондар, керівник краєзнавчого гуртка, вчитель історії Першої БЦ гімназії – школи 1-го ступеня, редактор відділу інформаційно-краєзнавчої роботи ЦБС.
Санітарний стан Білої Церкви у 1944–1953 рр.
 
Ігор Лалакначальник відділу архітектури Рокитянської РДА, краєзнавець
Свято-Миколаївський храм села Синява Рокитнянського району
 
Володимир Перерва, доцент кафедри педагогіки, психології та менеджменту освіти КНЗ КОР «Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів», кандидат історичних наук, почесний краєзнавець України, член правління Київської обласної організації Національної спілки краєзнавців України
Школа-замок в селі Розкішна
 
Після виступу та жвавої дискусії доповідачі відповідали на запитання присутніх.
 
Згодом, кожен бажаючий зможе ознайомитися з повним текстом всіх доповідей, придбавши брошуру краєзнавчих читань на касі музею.
16 січня 2020

Книжкова виставка «Тернистими шляхами долі» до Дня Соборності України

Книжкова виставка «Тернистими шляхами долі» до Дня Соборності України

З 17 січня 2020 року у фойє Білоцерківського краєзнавчого музею буде представлена книжкова виставка «Тернистими шляхами долі» до Дня Соборності України.

14 січня 2020

Свято Меланки та Василя

Свято Меланки та Василя

13 січня – Щедрий вечір, або Меланки.

За тиждень після коляди, напередодні Нового року (за старим стилем), українці святкують Щедрий вечір. Це залишок стародавнього звичаю. За християнським календарем це день преподобної Меланії. У народній традиції обидва свята об’єднались, і тепер маємо Щедрий вечір, або свято Меланки.  

Внаслідок розбіжностей, яка існує між Григоріанським та Юліанським календарем, українці святкують Новий рік двічі на рік: офіційне святкування припадає на 1 січня, а 14 січня, яке залишилося в народній традиції важливою складовою прадавнього календарного обрядового циклу українців, сьогодні носить назву Старого Нового року.

У надвечір’я Нового року як і на Свят-вечір, готують святкову вечерю, яку в народі величають Щедрою, тому що страви цього вечора не є пісними. На столі ковбаса, холодець, шинка і обов’язково –кутя.

Ввечері 13 січня прийнято щедрувати, а ще розповсюджений обряд «Водіння кози», що супроводжується переодяганням усіх учасників дійства. На Меланку щедрують хлопці і дівчата окремо. А останні знаходять час і поворожити. Роблять це так само як і на Андрія. Серед нашого народу існує поетичне повір’я, що новорічна ніч для віруючих людей розкриває небо, і вони можуть просити у святих все що їм забагнеться: перетворення води на вино, каменя на хліб, глини на мед.

 

14 січня – Новий рік за старим стилем, або Василя.

14 січня українці святкують декілька свят. Перше – на честь Василя Великого, архієпископа Кесарії Кападокійської, що в Малій азії. Церковні джерела характеризують його як аскета, богослова і вченого, автора кодексу чернечого життя. За церковним календарем 14-го січня також відзначають свято Обрізання Господнього. І нарешті, це також перший день Нового року за старим стилем. У цей день прийнято засівати. Засівають тільки хлопці. За народними віруваннями саме вони, а не дівчата приносять щастя в дім. Зерно після посівання збирають і віддають курям, щоб добре неслися, а горох зберігають до весни. Весною, коли повилуплюються гусенята «загодовують» цим горохом щоб великі росли.